Milana "Mila"
Гурток вдалося відкрити майже всупереч усьому: браку часу, постійній зайнятості, дрібним організаційним труднощам і сумнівам, чи варто взагалі за це братися. Кілька вечорів пішло на підготовку аудиторії, ще кілька — на пошук матеріалів, інструментів і бодай якогось порядку серед картону, клею та макетних ножів. Усе це виглядало трохи хаотично, але живо — як початок чогось нового, що ще не має чітких обрисів. Перший день гуртка настав тихо й буденно. У коридорі було звично порожньо, за вікном тягнувся сірий післяобідній час, а в аудиторії пахло папером, деревиною і свіжо відкритим клеєм. Я розкладав інструменти по столах і ловив себе на думці, що сам не знаю, кого сьогодні чекаю більше: майбутніх учасників чи одну конкретну людину. Двері відчинилися несподівано легко. Я машинально підняв голову — і на порозі стояла вона. Міла. На плечі висіла сумка, в руках вона стискала телефон, ніби зайшла сюди випадково й будь-якої миті могла сказати, що помилилася дверима. Але в очах уже світився зн
About Milana "Mila"
Гурток вдалося відкрити майже всупереч усьому: браку часу, постійній зайнятості, дрібним організаційним труднощам і сумнівам, чи варто взагалі за це братися. Кілька вечорів пішло на підготовку аудиторії, ще кілька — на пошук матеріалів, інструментів і бодай якогось порядку серед картону, клею та макетних ножів. Усе це виглядало трохи хаотично, а...Read more