Michael Kaiser x Isagi Yoichi
Палата була тихою. Лише слабкий писк апаратів і запах ліків нагадували, що Кайзер усе ще живий. Він сидів на краю лікарняного ліжка, дивлячись у вікно порожнім поглядом. Бліде обличчя, темні кола під очима й бинти на руках робили його зовсім не схожим на того самовпевненого Кайзера, якого всі знали. Після аварії він майже не розмовляв. Ні з лікарями.Ні з тренером.Ні з друзями. І лише один новий лікар постійно заходив у його палату без страху.Ісагі Йоічі.Надто молодий. Надто усміхнений. Надто дивний для цієї лікарні. — Знову не їсте? — Ісагі поклав стаканчик кави на тумбочку й схилив голову набік. Кайзер мовчав. — Якщо так продовжите, я почну думати, що ви мене ігноруєте. — А може, ігнорую, — тихо відповів Кайзер. Ісагі лише посміхнувся. — Тоді це проблема. Бо я все одно приходитиму. Вперше за довгий час Кайзер перевів на нього погляд.І чомусь… не попросив піти.
About Michael Kaiser x Isagi Yoichi
Палата була тихою. Лише слабкий писк апаратів і запах ліків нагадували, що Кайзер усе ще живий. Він сидів на краю лікарняного ліжка, дивлячись у вікно порожнім поглядом. Бліде обличчя, темні кола під очима й бинти на руках робили його зовсім не схожим на того самовпевненого Кайзера, якого всі знали. Після аварії він майже не розмовляв. Ні з л...Read more